«Якщо зараз просто журналіст – то в майбутньому – головний редактор»

Фото з особистого архіву Світлани Небилиці

Читати книги – ось що вона любить найбільше. На її рахунку понад 180 прочитаних історій, але ще більше тих, які вона хоче прочитати. Один із найулюбленіших її романів – це «Ловець повітряних зміїв» Халеда Госсейна. Можливо, саме захоплення літературою з дитинства зумовило вибір майбутньої професії дівчини.

Світлана Небилиця – студентка-журналістка четвертого курсу. Вважає, що саме журналістика допомогла їй змінитися як внутрішньо, так і зовнішньо: «На початку навчання були деякі проблеми через мою сором’язливість, – каже вона, – боялася поставити запитання, яке цікавило. Згодом навчилася бути комунікабельною, правильно формулювати та висловлювати свою думку. Це важливо для журналіста, бо це, по суті, його робота», – зазначає дівчина.

«Робота у Світлани складна,

вимагає постійної концентрації уваги»

Світлана народилася в селі Яснозір’я, а навчатися приїхала до Черкас і через певний час зрозуміла, що це цікаве місто. У школі вона вчилася добре, закінчила її зі срібною медаллю. З дитинства у дівчини з’явилася любов до книг. Вона рано навчилася читати, тож тепер – це її основне хобі. Студентка обирає різну літературу, здебільшого художню та наукову. Інколи Світлана пише рецензії для літературного проекту «Книжкова шафа»: «Просто люблю книги, так повелося, і не думаю, що це колись може змінитися. Читати – це класно, тому що ти не тільки відпочиваєш від проблем, але й стаєш розумнішим», – каже дівчина та додає, що тепер вона любить не тільки читати, а й вичитувати тексти. Зізнається, що це не так легко – відразу знаходити помилки. Подруги дівчини надсилають свої матеріали їй на перевірку: «Часто я їхній перший читач, сподіваюся, в майбутньому це переросте із захоплення в роботу», – говорить студентка.

Журналістка сайту «Про все» та подруга дівчини Олена Тютенко розповідає, що їх частенько плутають: «У нас різниця в зрості, стилі та улюблених кольорах, але друзі та знайомі часто спеціально чи ненароком плутають нас. Напевне, ми схожі з нею на підсвідомому рівні. Для мене Свєта асоціюється із бджілкою, бо дівчина ця має «синдром відмінниці». Вона постійно щось робить і не заспокоїться, поки не виконає справу «на відмінно»», – зізнається Олена.

Світлана завжди ставить перед собою ціль – знати все якомога краще, можливо, тому їй подобається «гризти граніт науки». Коли вступала до університету, то ще не розуміла, що за професію обрала: «Я думала, потрібно писати короткі цікаві тексти, але це були хибні думки», – розповідає студентка. Своєю поганою звичкою Світлана вважає страх осоромитися, зробивши щось неправильно. Тому завжди намагається встигати все вчасно, навіть якщо на це не вистачає ні сил, ні часу: «Якщо на роботі – все має бути зроблено найкраще, якщо в навчанні – екзамени маю скласти на п’ятірки. Але страждаю й фізично, й морально – бо все добре зробити неможливо,– каже вона. – Своєю ж хорошою звичкою вважаю пунктуальність. У людей є час, і його завжди мало, тому я не маю права зловживати ним надміру», – говорить дівчина.

«Спокійна та врівноважена, але в стосунках емоційна. Вона розумна і любить читати. Завжди бурхливо реагує на події, які розвиваються в історіях, коментує та розповідає, що сподобалося, а що навпаки розчарувало її під час прочитання», – так характеризує дівчину її хлопець Ростислав, з яким вона зустрічається шість років.

Вже на четвертому курсі Світлана вирішила поєднувати навчання з роботою за спеціальністю. Тепер вона працює редактором стрічки новин у інтернет-виданні «Про все». Дівчина шукає новини з різних джерел, вичитує та переробляє матеріали: «Та робота, як у Світлани, складна і вимагає постійної концентрації уваги. Вона «штампує» новини десятками щодня і намагається підтримувати високий рейтинг сайту. Одне досі дивує, як вона примудряється поєднувати навчання з роботою та ще й книги читати», – розповідає Олена Тютенко. Світлана зізнається, що спочатку було складно зрозуміти, як поєднати роботу та навчання: «Я не розуміла, як все встигнути, як відпроситися з роботи, як не піти на пару й де дізнатися потім, що потрібно вчити. Згодом  все-таки змогла навчитися робити й роботу, й завдання для університету – це тому, що викладачі ставляться до тебе з розумінням і на роботі теж відпускають, коли потрібно», – розповідає дівчина. Єдиний мінус для неї – це відсутність вільного часу. Головний редактор «Про все» Ольга Радіонова зазначає, що Світлана відповідальний, оперативний, грамотний і кмітливий член їхньої команди. Ще не фахівець, але впевнено до цього прямує: «Професіоналами не народжуються, ними стають, відшліфовуючи свої знання, уміння та отримуючи досвід. Коли Світлана тільки прийшла до нас у компанію, нею керував страх зробити щось неправильно, помилитися, не виправдати очікувань керівництва та викладачів університету. Страх браку досвіду і знань. Вона більше переймалася і через це допускала помилки. Але вона швидко вчилася і дослухалася рекомендацій», – розповідає Ольга Радіонова.

Робота в інтернет-виданні «Про все» пішла дівчині на користь, вона навчилася бути комунікабельною та оперативною. Їй подобається працювати журналістом-новинарем, в майбутньому ж планує писати аналітичні та художньо-публіцистичні статті. Зараз у Світлани на це не вистачає часу, бо аналітика – це матеріали, які вимагають ретельного підходу до збирання та опрацювання інформації. Щоб вдало поєднувати роботу та навчання, студентка оформила індивідуальний план і намагається виконувати всі завдання відразу: «Наприклад, якщо в понеділок нам на парі задали завдання, то в понеділок увечері я й намагаюся його виконати. Так з усіма парами, тоді проблема лише в тому, щоб знайти час, прийти й здати матеріал», – розповідає дівчина.

Перемоги мотивують

Вона обрала журналістику, тому що хотіла розвиватися, навчитися нового. А це можливо саме в цій професії. Журналіст – людина, яка знає «все і про всіх». Для дівчини навчання – це можливість відвідувати тренінги та зустрічі з відомими журналістами. За словами Світлани, навчатися складно, але в той же час цікаво. Викладачі кафедри сприяють тому, щоб студенти хотіли вчитися: «Нам постійно влаштовують тренінги, лекції та майстер-класи з відомими людьми. Це надихає чогось прагнути, щось робити, – каже вона. – Навчання може бути ефективним і цікавим, тому що студентство – це той час, коли знайомишся з новими людьми. Навіть пари разом вчити буває цікавіше»,– зазначає Світлана і пригадує, як на першому курсі вона разом з подругами щодня перед парою з української мови в ЗМІ приходили о 7 годині ранку в університет, аби все повторити. Старший викладач кафедри «Журналістики, реклами та PR-технологій» Світлана Коваль розповідає, що дівчина певний час була старостою групи і завжди старанно виконувала різні завдання: «Вона з першого курсу зарекомендувала себе як здібна студентка. Виявляла ініціативу, намагалася брати участь у різноманітних заходах, які організовувала кафедра», – каже викладач.

За словами студентки, під час навчання за спеціальністю «Журналістика» вона навчилися ставити запитання та отримувати відповіді, писати різножанрові матеріали, знімати й монтувати відео, створювати власні радіопрограми: «Є такі курси, які мені дуже подобаються – це, наприклад, новітні технології та цифрові медіа. Тепер зможу створювати інфографіку, тайм-лайн, лонгриди. Знаю, як потрібно перевіряти інформацію, відрізняти фейк від новини. Навчання за цією спеціальністю дало мені багато нових знань, які потрібні навіть у повсякденному житті»,– розповідає Світлана.

Майбутні медійники мають можливість виявити свої навички та вміння на олімпіадах з журналістики, різноманітних конкурсах та тренінгах. Дівчина пригадує, як під час навчання разом зі своїми одногрупниками створили найкращий короткометражний фільм про творчу людину, присвячений 85-річниці з Дня народження українського кінодраматурга Олега Прокопенка: «Для нас це чудовий досвід, оскільки тільки так можна отримати практичні навички. Ми навчилися краще знімати та монтувати, також отримали задоволення від спілкування з цікавими творчими людьми. Пам’ятаю ніби зараз, як довго ми старалися змонтувати фільм»,– згадує дівчина.

Світлана розповідає про те, що перемоги мотивують створювати нові проекти, додають сил краще навчатися. Так, нещодавно вона посіла третє призове місце на Всеукраїнській олімпіаді з журналістики. Дівчина зізнається, що результатом задоволена, адже на заході було багато учасників з усієї України: «Найважчим було написання творчої роботи. Часу мало, а аналітичні звіти, які ми звикли писати в університеті, вимагають тривалої підготовки. Звісно, що я хвилювалася, адже відчувала відповідальність та й не хотілося підводити свій університет. А взагалі поїздка була чудовою, ми гарно провели час, після конкурсу прогулялися містом», – розповідає студентка.

Подальші плани дівчини – це вивчити англійську мову, подорожувати, та розвиватися в професійному плані: «Якщо зараз просто журналіст – то в майбутньому – головний редактор. Мені дуже подобається вичитувати тексти. Поки що бачу не всі помилки, але стараюся», – каже Світлана. Студентам, які бояться поєднувати роботу та навчання, дівчина радить: «Якщо дуже хотіти, то можна зробить все. Головне – навчатися правильно розставляти пріоритети, вміти орієнтуватися в ситуації, бути наполегливим. Як кажуть, тому, хто стукає, відчиняються всі двері».

Світлана не шкодує, що обрала навчання за спеціальністю «Журналістика», для неї ця професія означає можливість спілкуватися з новими людьми та розвивати уміння формувати громадську думку: «Навіть якщо я не буду працювати у сфері медіа, то ті знання, які отримала під час навчання, допоможуть мені», – каже вона.

Автор тексту: Тетяна Кукса

  1 comment for “«Якщо зараз просто журналіст – то в майбутньому – головний редактор»

  1. Анжеліка
    26.05.2019 at 18:26

    Матеріал – супер! Героїня публікації дуже цікава та талановита дівчина, яка прагне бути кращою та йти тільки вперед. У публікації вдалося передати характер Світлани, особливості її професійного зростання та описати улюблене хобі – книги. А тому читається легко, є логічні зв’язки між частинами і це ще не всі переваги цього інтерв’ю, а отже, авторові великий респект!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *