«Бути телеведучою – це те, до чого я прагну»

Фото з особистого архіву дівчини

Після школи вона до останнього не знала, якою буде її майбутня професія. Бабуся хотіла, щоб онучка стала вчителькою або медичною сестрою. Однак молода активна дівчина, яка легко знаходить спільну мову з людьми, була впевнена, що хоче перебувати в центрі подій, серед людей і новин, а головне – в кадрі.

Альона Войцеховська – студентка-журналістка другого курсу. Вважає, що зараз навчання та робота для неї – це ціле життя, в якому вона розвивається, знайомиться з цікавими людьми, прагне до нових звершень. Працювати журналісткою їй неабияк подобається: «Для мене це перший пріоритет. Моя робота приносить задоволення, я б ніколи не пішла працювати туди, де було б нецікаво», – розповідає дівчина.

Бачу ціль – не бачу перешкод

Альона народилася в селі Вербівка Черкаської області. У дитинстві займалася хореографією: «Разом з колективом їздили на різноманітні конкурси та виступали на концертах, але я не змогла продовжувати, бо не було фінансової допомоги. Тому моя мрія стати танцівницею так і не здійснилася», – пригадує вона. Бабуся дівчини розповідає, що у дитинстві онучка була слухняною, доброзичливою дівчинкою, завжди намагалася усім допомагати: «Вона виросла цілеспрямованою людиною, якщо надумала щось зробити, то наполегливо долатиме будь-які перешкоди і не опускатиме руки», – каже Галина Сергіївна.

Альона вчилася добре, завжди була ініціативною, з радістю виконувала будь-які завдання: представляла школу на конкурсах, брала участь у навчально-польових зборах, виступала на святах. Хоч деякі предмети зі шкільної програми їй давалися нелегко, вона прагнула знати все на «відмінно»: «Я переймалася за кожну оцінку, могла навіть плакати через те, що погано написала контрольну роботу. Доводилося вчити допізна уроки заради бажаного результату», – каже дівчина.

Друзі Альони розповідають, що вона дуже вперта, бачить ціль – не бачить перешкод. Проте саме впертість та старання впливають на успіх у повсякденному житті. Анастасія Іваненко, подруга дівчини, каже, що їхня дружба розпочалася з випадкової поїздки й триває вже п’ять років: «Ми завжди одна одну підтримуємо, намагаємося допомогти попри відстань. Міцна дружба – це коли мої батьки цікавляться, як справи в Альони й говорять, щоб вона частіше заходила в гості. У такі моменти розумієш, що з цією людиною ти будеш спілкуватися за будь-яких обставин», – каже Настя.

Своєю поганою звичкою Альона вважає надмірну емоційність, але такою вона може бути лише з близькими, для інших – стримана. Дівчина зізнається, що не любить нікому розповідати про свої мрії та плани на майбутнє. Каже, що це не тому, що вона потайна, просто одним із її принципів є «не кажи гоп, поки не перескочиш». Вільний від навчання час дівчина любить проводити з друзями, ходити на прогулянки до Дніпра та відвідувати кав’ярні. Але найбільше чекає на поїздки додому: «За чашкою чаю я розповідаю бабусі про свої досягнення, вона завжди мене підтримає та зрозуміє. Для мене найголовніше – реакція рідних на те, що я роблю», – каже дівчина. Бабуся дівчини пригадує, що онучка до останнього не знала, якою буде її майбутня спеціальність: «Я радила, щоб вона обрала професію вчителя або медичної сестри, проте вона захотіла стати журналісткою. Це її вибір, а я завжди намагаюся її підтримувати і приймати будь-які її рішення. Радію, коли вона надсилає мені фото з тренінгів і розповідає про роботу», – каже бабуся дівчини Галина Сергіївна.

Вона обрала журналістику й жодного разу не пошкодувала про це. Сама ж називає себе «зацикленою» на майбутній професії. На другому курсі студентка вирішила поєднувати навчання з роботою. Тепер вона працює журналісткою на телеканалі «UA: Черкаси». Дівчина думала, що коли почне працювати, відразу буде ведучою ранкової програми «Доброго ранку, Черкащино!», але попереду на неї чекали два місяці випробувального терміну, під час якого колеги допомагали їй увійти в курс телевізійної справи. «Перед зніманнями я часто хвилювалася, тому що в мене ще не було практики – це моя перша робота. Але мала велике бажання реалізуватися творчо та розвиватися в цій галузі», – каже Альона. Працювати журналісткою на телеканалі «UA: Черкаси» їй подобається, останнім часом робота стала для неї другою домівкою.

Дівчина розповідає, що у них дружній, привітний колектив: «Коли Альона вперше прийшла до нас, то я зрозуміла, що в неї є величезне бажання працювати і створювати щось нове й цікаве для глядачів. Вона дуже активна, комунікабельна, товариська і, як я кажу, «хвацька» дівчина, яка завжди готова до будь-яких завдань. Звичайно, є вершини телевізійної журналістики, які ще доведеться підкорити, але я думаю, що їй це неодмінно вдасться. Принаймні, ми готові в цьому допомагати», – розповідає колега дівчини, ведуча ранкової програми «Доброго ранку, Черкащино!», – Вікторія Скубацька. Робота на телеканалі «UA: Черкаси» пішла дівчині на користь, вона навчилася писати сценарії до рубрики «Цей день в історії», яка за нею закріплена, знімати сюжети на різноманітні теми, проводити опитування.

«Мене цікавить абсолютно все»

Вона обрала журналістику, тому що хотіла реалізуватися творчо і розвиватися в цій професії. Їй дуже хотілося якомога швидше почати навчання, тож уже на першому курсі шукала тренінги, форуми, які стосувалися вдосконалення вмінь та навичок журналіста. В університеті дівчині важко давалися заняття з української мови: «У мене, наприклад, дуже складно було з мовою в ЗМІ. Я не могла запам’ятати чи зрозуміти правила. Інколи через це навіть плакала. У такі моменти навчання здавалося досить складним», – пригадує Альона і додає, що які б труднощі не виникали під час навчання та на роботі, жодного разу не пошкодувала, обравши цю професію. За два роки, проведені в університеті, студентка вивчила багато теоретичного матеріалу, отримала базові знання: «Альона мене вражає передусім своєю відповідальністю, доброзичливістю та сумлінністю, правильним ставленням до завдань і до роботи. У неї немає гострого неприйняття, якщо треба щось робити. Ще в неї є така риса – вона дуже переймається навчанням. Прагне, щоб усе в результаті було гаразд. Вона дуже наполеглива. Можливо, у стартових позиціях шкільна база була слабшою, ніж в інших. Але я дивлюся, як вона працює, попри те, що, можливо, через роботу не вистачає часу», – розповідає Олена Цапок, кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики, реклами та PR-технологій.

В університеті дівчина продовжувала виявляти свою ініціативність, реалізовувалася як особистість, була учасницею студентської ради, з якою їздила до дитячого будинку, допомагала в підготовці різноманітних свят, але найбільше їй сподобалося бути ведучою на Новий рік. «Мені цікаво абсолютно все, я люблю бути постійно в «шаленому» ритмі», – зізнається студентка. Одногрупниця дівчини Анжеліка Музиченко розповідає, що Альона – вірна подруга, яка завжди готова допомогти, вміє постояти за себе та цілеспрямовано йти до своєї мрії: «Альона Войцеховська, ніби троянда: ніжна, тендітна та жіночна. Але якщо назвеш її Олена ВойцехІвська – тікай щодуху! Бо вмить вона із квіточки перетворюється на кактус. Якщо без жартів, то насправді ціную й поважаю її. У неї є одна слабкість – любов до журналістики. Вона нею марить вдень і вночі. Вірю, що у Альони все вийде, адже у свої 19 вона вже працює на телеканалі. Для мене це людина, яка знає, чого хоче, але ніколи не буде йти по головах заради свого «я»», – розповідає Анжеліка.

Альона зізнається, що поєднувати роботу за фахом з навчанням складно. Доводиться бігти на пари, а після них швидко – на знімання. Робота вимагає багато часу, тому коли через свою зайнятість дівчина не може прийти на пари, то попереджає викладачів, які з розумінням ставляться до цього: «Поєднувати можна, але не кожний витримає такий напружений ритм. Коли потрібно думати і про навчання, і про роботу. Мені доводилося бігати, немов «ошпареній», однак подобається таке навантаження, – каже студентка та додає, – якщо ви боїтеся постійної зайнятості, камери, людей – не варто обирати журналістику».

Подальші плани Альони – розвиватися в професійному плані. Зараз вона працює журналісткою в ранковій розважальній програмі, але в майбутньому мріє стати ведучою. Дівчина завжди знала, що хоче бути в кадрі, а не писати матеріали в газеті: «Хочу бути телеведучою – це моя мета. Прагну пробуватися в різних жанрах тележурналістики, покращувати свою дикцію. Для мене важливо стати професіоналом своєї справи», – каже Альона.

Автор тексту: Тетяна Кукса

  1 comment for “«Бути телеведучою – це те, до чого я прагну»

  1. Анжеліка
    07.06.2019 at 19:13

    Супер! Героїня Альона Войцеховська дуже наполеглива, працьовита дівчина. Вона із таким бажанням прагне стати кращою, тому, бажаю, щоб у неї все вийшло) Автор чудово поєднав пряму мову дівчини зі спогадами, а також коментарі бабусі та подружки. Також класно, що окрім «зовнішнього» боку (здобутків, історії і т.д.) автор описала і «внутрішній» — характер, бажання, недоліки тощо. Мені матеріал дуже сподобався)

Залишити відповідь до Анжеліка Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *