«Прагну розвиватися та реалізовуватися у цій професії»

Фото з особистого архіву дівчини

В університеті вона зацікавилася телевізійною справою – і відтоді знімати, монтувати відео, писати закадровий текст до сюжетів – це ті справи, які для неї завжди приємні. Молода красива студентка – нині перспективна телеведуча ефірних програм. Вдало обрана професія дає можливість їй реалізовуватися, тримати руку на пульсі подій. Дівчина обрала журналістику й жодного разу не пошкодувала про це.

Олена Фесенко – студентка-журналістка магістратури. Закінчивши бакалаврат із червоним дипломом, вирішила продовжити навчання: «Хоча сьогодні ступінь бакалавра вважають повною вищою освітою, але згодом все може змінитися. Мені трапилася нагода вступити до магістратури, тому я вирішила її не втрачати. Крім того, це дало мені змогу продовжити своє студентське життя», – зазначає дівчина.

Перспективна журналістка

Олена народилася в місті Звенигородка Черкаської області. Мама дівчини розповідає, що у дитинстві донька була енергійною, впертою та наполегливою, інколи навіть неслухняною, але про це знали тільки близькі. Вихователі ж називали її «дитина-приклад», бо в дитсадку Олена була спокійна та врівноважена: «Вона все намагалася робити по-своєму. Коли заплітала їй косички, встигала розпустити волосся або зав’язати його по-іншому», – пригадує мама дівчини Тетяна.

У школі Олена вчилася на «відмінно» закінчивши її із золотою медаллю. Дівчина ніколи не боялася відповідальності, тож під час навчання обіймала посаду президента шкільного самоврядування та лідера учнівського самоврядування в Звенигородському районі: «У мене й дотепер є цей «синдром відмінниці». Навіть зараз, коли через свою зайнятість на роботі не можу прийти на пари, почуваюся ніяково», – зізнається Олена.

Вона довго не могла визначитися з вибором майбутньої професії, у дитинстві хотіла стати моделлю, перукарем або директором. Та разом з подругою вирішили обрати спеціальність «Журналістика», навіть почали ходити до місцевої газети, щоб навчитися писати статті. Мати дівчини не хотіла, щоб донька обирала таку професію, бо період вступу припав на 2014 рік: часті побиття журналістів на майдані: «Мама говорила, що в жодному разі мене не відпустить. Але я ж була вперта, тому подала документи на цю спеціальність, – каже Олена та додає, – спочатку дуже жалкувала, що доведеться навчатися в Черкасах, бо мріяла про столицю. Перші півроку плакала, думала, що в цьому місті не зможу реалізуватися, але зараз не жалкую, що все так склалося».

Іра Кіреєва, подруга, а згодом сусідка по кімнаті дівчини розповідає, що разом жити в гуртожитку їй подобається: «Оленку я зустріла ще на першому курсі, але ми особисто не були знайомі, вона тоді приходила в гості до моєї сусідки й мені сподобалася її щира посмішка. Відтоді я захотіла з нею жити. І так склалося, що на другому курсі мене переселили до неї. Проживати разом – це щастя, – з усмішкою каже Іра та додає, – Оленка постійно на роботі, тому немає часу на сварки. Якщо їй щось не подобається, то скаже про це спокійно, щоб не образити, завжди запитає, як минув день, чому засмучена. Вона мало кому відмовляє, тому іноді люди користуються цим. Оленка наполеглива та цілеспрямована. Ми любимо та поважаємо її».

У школі дівчина більше, восьми років займалася танцями, але коли вступила до університету, це захоплення відійшло на інший план. Вільний від роботи та навчання час вона любить проводити зі своїм нареченим та друзями. Також їй подобається читати книги, але через ненормований графік немає такої можливості. Для близьких людей вона емоційна, для колег та одногрупників – стримана: «Мама каже, що я сварюся і кричу на тих, кого справді люблю», – зазначає дівчина.

Для журналіста важливо мати досвід роботи, тож на четвертому курсі дівчина вирішила поєднувати навчання з роботою за спеціальністю. Тепер вона працює кореспонденткою та ведучою на телеканалі «ВІККА». Коли тільки розпочала свою роботу, не все вдавалося відразу, але дівчина прислухалася до порад викладачів та наставників і наполегливо працювала далі. Її діяльність полягає в зніманні та створенні інформаційних сюжетів, проведенні ефірних програм, зокрема й політичних шоу: «У роботі мені подобається те, що я завжди в курсі подій. І маю можливість спілкуватися із видатними особистостями, наприклад, з п’ятим Президентом України Петром Порошенком та з народним депутатом Олегом Ляшком», – каже Олена.

Вона приходить на роботу, потім їде знімати сюжет, приїжджає та відписує матеріал, дає на вичитку шеф-редактору: «Намагаємося вичитувати текст разом. Якщо виникають неточності, вона запитує, щоб не спотворювати інформацію. Потім йдемо на монтаж, начитуємо закадровий текст, монтуємо відео й сюжет виходить в ефір», – розповідає дівчина, про один із її робочих днів. Додає, що якби не ця професія, вона не знала б, де реалізуватися.

Олена розповідає, що в них дружній колектив, вони допомагають одне одному й це мотивує до роботи, коли з’являється синдром професійного вигорання: «Подобається командна робота, колеги часто виручають, коли нема можливості поїхати на знімання сюжету. У нас у редакції в основному дівочий колектив, можу назвати їх сестрами по роботі», – каже, посміхаючись, дівчина.

«Студентське життя – це не тільки лекції, семінари»

В університеті Олена продовжувала виявляти свої лідерські якості. На другому курсі її обрали головою студентської ради: «Спочатку мені подобалася ця посада, але вона вимагала постійної зайнятості. Для мене в пріоритеті був пошук роботи. Тому, побувши рік головою студради, я передала свої повноваження», – розповідає студентка. Під час навчання дівчина неодноразово відвідувала тренінги, які організовувала кафедра журналістики, реклами та PR-технологій. «Олена завжди усміхнена та привітна. Мені, як науковому керівникові, комфортно з нею працювати, тому що вона відповідальна та організована. Завжди прагне, щоб усе в результаті було гаразд», – розповідає Олена Надточій, кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики, реклами та PR-технологій. Дівчина каже, що саме університет дав певний поштовх для того, щоб вона стала тією, ким є зараз. Зізнається, що навряд чи змогла б реалізуватися як журналіст у столиці та отримати хорошу теоретичну базу в іншому навчальному закладі: «Навіть якби я влаштувалася у Києві на роботу, мені б не дозволили проводити інтерв’ю з президентом тому, що є досвідченіші журналісти», – розповідає Олена.

Протягом перших років навчання вона зацікавилася телевізійною справою, мала нагоду працювати в телестудії та проходити практику на провідних телеканалах: «Я двічі була на «Новому каналі», на проектах «Суперінтуїція», «Хто зверху?», «Абзац». Допомагала у зніманні, а це довготривалий та складний процес. Також їздила разом із журналістами на експерименти. Графік був шаленим, але мені це подобалося», – каже студентка.

Нині дівчина навчається в магістратурі, їхня група сформована по іншому тому її членами є не тільки друзі та знайомі, але й студенти з інших ННІ. Тож вона з ностальгією пригадує закінчення четвертого курсу, найбільше ж Олені запам’ятався відпочинок із групою після складання іспитів: «Ми намагалися абстрагуватися від турбот про навчання, часто виходили гуляти до Дніпра. Студентське життя – це не тільки лекції, семінари та практичні заняття, а ще й вечори відпочинку, цікаві зустрічі. Мені пощастило, що у нас був дружній колектив», – пригадує студентка.

Наталія Метелиця, подруга дівчини, розповідає, що вони познайомилися на першому курсі, але тоді спілкувалися як одногрупники, не думали, що будуть дружити: «Це – дівчина посмішка, яка заряджає тебе хорошими емоціями на весь день. Минулого року разом зустрічали літо. Я люблю ходити з нею в кав’ярні, ці моменти запам’ятовуються. Вона завжди вислухає, порадить, допоможе, коли хворіла, купувала мені ліки та щось смачненьке. Бажаю, щоб у кожного був такий «best friend»», – каже Наталка.

Під час навчання не обійшлося й без труднощів. Дівчина пригадує, як у гуртожитку разом з одногрупниками готувалися до перших семінарських занять: «Нині здається, що це звичайна методичка, а тоді ми спільно виконували завдання до четвертої години ранку. Коли через декілька років дивишся на ті завдання, розумієш, що можна було зробити набагато швидше», – каже Олена. Також додає, що складно було писати перші аналітичні матеріали, тому що вони потребують ретельного підходу до збирання та опрацювання інформації: «Мені було складно, але я писала матеріали. Тепер, коли працюю в цій професії, то розумію, як потрібна теоретична база», – каже студентка.

Олена зізнається, що спочатку було важко поєднувати роботу та навчання. Доводиться бігти на пари, а після них швидко – на знімання. Робота вимагає постійної зайнятості, тож коли дівчина не може прийти на пари, то попереджає викладачів, які з розумінням ставляться до цього. Студентам-журналістам вона радить стукати в усі двері, не боятися поєднувати роботу з навчанням, тому що практика відрізняється від теорії, і тільки так можна зрозуміти суть професії, яку обрав: «Я боялася, що коли почну працювати, стану двієчницею, «синдром відмінниці» мені заважав. Та варто пробувати свої сили в різних жанрах журналістики, тому що й роботодавці, й викладачі допомагають набиратися досвіду», – каже Олена.

Подальші плани дівчини – і далі перебувати в епіцентрі подій. Олена зізнається, що не обрала б нецікаву роботу, яка приносила лише дохід: «Мені здається, що люди, які ходять на роботу просто заради зарплати, втрачають будь-яку зацікавленість. Хоч як мені не було складно, але я знала, що кожен новий день – це нові події, знімання, люди. Тому й надалі мені хочеться продовжувати в цьому напрямі», – каже студентка. Дівчина розповідає, що для неї обрати іншу сферу роботи – це ніби зрадити журналістиці: «Журналістика – це й є моя мрія, я хочу не зрадити їй, а продовжувати розвиватися та реалізовуватися в цій професії», – підсумовує Олена.

Автор тексту: Тетяна Кукса

  1 comment for “«Прагну розвиватися та реалізовуватися у цій професії»

  1. Артем
    14.06.2019 at 00:31

    Цікава історія про цікаву особистість.
    Сподобалося як автор нарису описав становлення героїні на шлях журналістики, адже кожен з нас мріє знайти своє покликання як це вдалося зробити Олені.
    Завжди цікаво дізнатися щось нове про певну професію, і цей нарис зумів зацікавити мене в тонкощах роботи журналіста.

Залишити відповідь до Артем Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *